logo
ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ / КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ / КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
logo
ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ / КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
img

Джордж Стіглер

Загальна інформація

Повернутися до списку лауреатів

1982 р. – Джордж Стіглер

Результат пошуку зображень за запитом "Джордж Джозеф Стіглер"

Джордж Джозеф Стіглер (17.01.1911 р. – 1.12.1991 р.) – американський економіст, представник Чиказької економічної школи.

Лауреат нобелівської премії з економіки 1981 року «За новаторські дослідження промислових структур функціонування ринків, причин і наслідків державного управління».

Біографія.

Дж. Стіглер народився в м. Рентон (штат Вашингтон, США).

Ступінь бакалавра він отримав у Вашингтонському університеті в 1931 р, ступінь магістра – в Університеті Північного Заходу в 1932 р. Втім своєю альма-матер вчений завжди вважав Чиказький університет, де він виконував своє докторське дослідження на тему «Теорії виробництва і розподілу» (1933 – 1938 рр.) і традиціям якого залишався вірним протягом всього свого творчого життя. Результати його докторського дослідження, опублікованого у 1941 р. стали першою серйозною спробою простежити повільну еволюцію неокласичної теорії виробництва і розподілу з 1870 р і відразу ж були визнана великої віхою в історії економічної думки.

В різні часи Дж. Стіглер працював у Державному коледжі Айови, Університеті Міннесоти, Університеті Брауна, Колумбійському університеті, Чиказькому університеті. У 1964 р. Дж. Стіглер став президентом Американської економічної асоціації, а в 1977 р. – президентом Товариства історії економічної думки. З 1973 р. – 1991 р. він редагував престижний економічний журнал − Journal of Political Economy. У 1987 р. нагороджений Національною науковою медаллю США (President's National Medal of Science) за пояснення промислової організації та відносин між галуззю і урядом, а також за започаткування вивчення інформації та ринків.

Теорія.

Дж. Стіглер є автором величезної кількості праць з теорії галузевих ринків, які розтлумачують зміст конкурентних процесів у різних ринкових структурах: в умовах конкуренції, монополії, олігополії тощо. Однак найбільше визнання й власне Нобелівську премію з економіки йому принесли дві інші праці «Економічна теорія інформації» (The Economics of Information, 1961 р) та «Економічна теорія регулювання» (The Theory of Economic Regulation,1971 р.). Ці праці примусили вчених під іншим кутом зору поглянути на базові постулати неокласичної економічної теорії ринкових структур, обґрунтовуючи обмеженість структурного підходу до аналізу ринку.

Економічна теорія інформації. Цією працею Дж. Стіглер доводить неспроможність однієї з основоположних характеристик конкурентного ринку – повної поінформованості його учасників про умови господарювання на ринку, з якої випливає неспроможність іншої – єдиної ринкової ціни. Вчений доводить, що розкид цін тим більший, чим меншою є обізнаність учасників ринку (покупців і продавців) про резервні та дійсні ціни товарів у межах ринку. Наприклад, недосвідчені покупці, скажімо туристи, завжди платять вищі ціни за товар, аніж досвідчені, адже вони не володіють накопиченою інформацією про існування нижчих рівнів цін та тих продавців, які готові такі ціни запропонувати. Зважаючи на постійну динаміку умов господарювання на ринку, а з ними і цін, навіть уже досвідчені покупці вимушені вдаватися до постійного «пошуку» – збору інформації про наявні на ринку ціни та їх порівняння, що вимагає певних витрат. А тому постає питання доцільності відповідного пошуку та механізмів його спрощення. До останніх Дж. Стіглер відносить існування на ринку множини дилерів, чиїм завданням є «надання місця для зустрічі покупців і продавців», формування репутації виробника / торгівця, рекламу тощо.

Усвідомлюючи місце і роль цієї роботи Дж. Стіглера в економічній науці слід зазначити, що неправильним було б обмеження її використання лише межами товарного ринку та проблемою множинності цін. Вона пояснює сам принцип інформаційної недосконалості економічного середовища і може застосовуватися до аналізу проблем ефективного інвестування, працевлаштування та ін.

Економічна теорія регулювання пояснює принципи та механізм дійсного функціонування регульованих галузей економіки. До виходу цієї статті державне регулювання розглядалося переважно або в контексті подолання «ринкових провалів» (тобто як суспільно корисна діяльність), або в контексті своєкорисливої поведінки політиків, але не раціональної поведінки окремих компаній чи більших економічних груп. Дж. Стіглер же, вважаючи базовим ресурсом держави силу примусу, доводить, що зацікавлені економічні групи можуть поліпшити свій добробут, переконавши державу в особі представників її регуляторних органів використати цю силу примусу на їх користь. Тобто регулювання здійснюється у відповідь на появу потреби у ньому з боку зацікавлених груп, що максимізують дохід, і є одним із способів, за допомогою яких зацікавлена група здатна підвищити свій дохід, спонукаючи державу до перерозподілу багатства інших частин суспільства в інтересах цієї групи.

Практичне застосування теорії.

Роботи Дж. Стіглера окрім революційного оновлення окремих напрямків економічної теорії мають також важливе практичне значення. Наприклад, його економічна теорія регулювання лягла в основу економічних реформ системи державного регулювання в багатьох країнах. Зокрема в США вона стимулювала хвилю дерегулювання 1970-1980-х рр., протягом якої частка регульованих видів діяльності у ВВП скоротилася майже втричі. Тією чи іншою мірою дерегулювання охопило сфери транспорту, телекомунікацій, нафтогазову промисловість, було відмінено сумновідому «арахісову програму» в США. Останнє дозволило зупинити щорічний трансфер понад 250 млн. дол. США від споживачів до виробників арахісу. Використання теоретичного доробку Дж. Стіглера в процесі запровадження дерегулювання економіки України дозволить підвищити обґрунтованість відповідної економічної реформи та її результативність.

Праці.

Нобелівська лекція

Теорія ринкових структур (Industrial Economics), конкуренція, ринкова влада

Інформаційна економіка

Теорія регулювання

24.11.2015
adv
3427
остання редакція 02.06.2020
adv