На сучасному етапі розвитку українського суспільства потребують нової оцінки місце і роль держави. Зокрема, Конституція України проголошує головним обов’язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також встановлює принцип, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України). Положеннями Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Отже, Україна повинна гарантувати кожній особі право на неупереджене, чесне вирішення її справи за обґрунтований проміжок часу. Це право повинно включати: право особи бути вислуханою до прийняття будь-якого індивідуального рішення, що може на неї негативно вплинути; право кожної особи на доступ до матеріалів справи, які її стосуються; зобов’язання адміністративних органів обґрунтовувати свої рішення тощо. Зазначені права особи повинні стосуватися всіх органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб’єктів, які законом уповноважені здійснювати владні управлінські функції.

Визначальною ознакою розвитку законодавства, зокрема адміністративного, у демократичних країнах є його спрямованість на забезпечення прав і законних інтересів осіб у відносинах із державою та її органами. Однією з найважливіших гарантій цього є чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи і влади. За таких умов державний службовець чи службовець органу місцевого самоврядування діє не свавільно, а керуючись чітко встановленим порядком. Це, по-перше, забезпечує рівність осіб перед законом, адже до всіх однопорядкових справ застосовується однакова процедура, а, по-друге, існування законодавчо встановленої процедури є вихідною точкою для здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади.

Ці питання є особливо актуальними для України. Вітчизняне адміністративне законодавство потребує радикального оновлення, результатом якого має стати запровадження нової ідеології функціонування органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб’єктів, які законом уповноважені здійснювати владні управлінські функції.

Адміністративна відповідальність

Стан законодавства України про адміністративну відповідальність, процесуальних норм, які встановлюють порядок притягнення винної особи до відповідальності, на жаль, суперечливий і недосконалий. на сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративно-правового регулювання є встановлення і регламентація таких взаємовідносин громадян, якими кожній людині має бути гарантовано реальне дотримання і охорона належних їй прав і свобод у сфері виконавчої влади,ефективний захист цих прав і свобод у випадках їх порушення. Значення адміністративної відповідальності в Україні полягає в наступному:

• Вона є одним із засобів забезпечення законності та правопорядку. Адміністративна відповідальність застосовується до осіб, які порушують закони та інші нормативно-правові акти України. Це сприяє утвердженню законності та правопорядку в державі.
• Вона є засобом виховання громадян у дусі поваги до законів. Адміністративна відповідальність має виховний характер. Вона спрямована на те, щоб змусити особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, усвідомити свою провину та утриматися від вчинення таких правопорушень у майбутньому.
• Вона є засобом запобігання адміністративним правопорушенням. Адміністративна відповідальність має попереджувальний характер. Вона показує особам, що вчинення адміністративних правопорушень тягне за собою певні несприятливі наслідки. Це сприяє тому, щоб особи утримувалися від вчинення таких правопорушень.

Фінансове право

До наукових інтересів представників Центру належать також питання щодо правового регулювання обігу коштів публічних фондів держави та органів місцевого самоврядування для задоволення публічного інтересу в нашій державі; теоретичні та правові засади діяльності держав, міжнародних фінансових організацій та інших публічних суб’єктів у сфері транскордонного руху фінансових ресурсів (на міждержавному – двосторонньому та багатосторонньому рівнях). Враховуючі сучасні виклики, зумовлені спочатку пандемією, а потім повномасштабним вторгненням російської федерації на Україну, постає потреба в переосмисленні системи суспільних відносин у сфері мобілізації, розподілу та використання публічних коштів; уточненні й поглибленні існуючих категорій та понять фінансового права, з’ясуванні сутності багатьох процесів та питань щодо правового регулювання фінансування відновлення України. Провідним завданням будь-якої науки є розроблення теорій та закономірностей, що придатні для практичного використання.

До основних напрямів роботи Центру у сфері обігу коштів публічних фондів належить:

1. Дослідження фінансового законодавства України, інших держав світу та джерел міжнародного фінансового права з метою удосконалення правового регулювання обігу коштів публічних фондів: узагальнення та систематизація досвіду правового регулювання у сфері обігу коштів публічних фондів.
2. Розробка ефективного механізму правового регулювання фінансового контролю: Вивчення питань правового регулювання фінансового контролю, виокремлення проблем практики застосування джерел права суб’єктами фінансового контролю України та відповідними уповноваженими органами інших держав, Європейського Союзу
3. Правова експертиза діяльності суб’єктів фінансових правовідносин у сфері мобілізації, розподілу та використання коштів публічних фондів: Визначення повноважень суб’єктів фінансових правовідносин, можливість забезпечення балансу приватних та публічних інтересів у сфері обігу коштів публічних фондів.
4. Підготовка аналітичних звітів та рекомендацій: Формулювання пропозицій щодо удосконалення фінансового законодавства та діяльності суб’єктів фінансових правовідносин.
5. Організація наукових конференцій та семінарів: Сприяння обміну досвідом та інформацією між науковцями, практиками, представниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування, студентами щодо актуальних питань фінансового права.

Адміністративне судочинство

В умовах становлення України як правової держави, проведенні адміністративної та судової реформи залишається актуальним питання захисту порушених прав та свобод фізичних та юридичних осіб з боку органів публічного управління. На сучасному етапі ефективним механізмом захисту залишається адміністративна юстиція, основним завданням якої є забезпечення дотримання конституційних гарантій у відносинах з органами публічного управління.

«Адміністративне судочинство» як окремий напрямок досліджень включає в себе наукову роботу над поняттями, ознаками та функціями адміністративної юрисдикції, завданнями та принципами адміністративного судочинства, загальними засадами та стадіями провадження в адміністративних судах.

Предметом досліджень є комплекс теоретичних положень, широке коло нормативного матеріалу, що регламентує порядок звернення до суду, розгляду та вирішення адміністративними судами справ,  пов’язаних з реалізацією права на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні владних управлінських функцій

Метою досліджень є одержання знань щодо порядку вирішення спорів, що віднесені до компетенції адміністративних судів, здобуття практичних навичок у складанні процесуальних документах.

Результати досліджень. У результаті  здійснених досліджень студенти мають знати:

• поняття та завдання адміністративного судочинства;
• принципи адміністративного судочинства;
• поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи);
• поняття, компетенцію та систему адміністративних судів;
• поняття та види повісток в адміністративному судочинстві;
• поняття та засоби фіксування судового засідання;
• поняття, види та статус учасників адміністративного процесу;
• поняття та види доказів;
• поняття, ознаки та стадії процесу доказування;
• поняття та види судових витрат;
• поняття, особливості та види строків у адміністративному судочинстві;
• поняття, особливості та зміст адміністративного позову;
• поняття та види судових рішень;
• стадії адміністративного процесу;
• види та стадії адміністративного провадження;
• особливості адміністративного судочинства;
• орієнтуватися в адміністративно-процесуальному законодавстві України;
• складати процесуальні документи в порядку адміністративного судочинства;
• давати правову характеристику конкретним ситуаціям в процесі;
• аналізувати адміністративно-правові акти.

Адміністративне право

Адміністративне право -  одна з фундаментальних галузей права, яка вивчає суспільні відносини у сфері державного управління і здійснює функції регулювання цих відносин. Галузь правової системи України, що покликана регулювати особливу групу суспільни відносин, головна особливість яких полягає у тому, що вони виникають, змінюються та припиняються у сфері державного управління. Це одна з найбільших галузей національного права, норми котрого регулюють різноманітні суспільні відносини в найбільш багатосторонній соціальній сфері — у сфері функціонування виконавчої влади.

Адміністративне право регулює відносини, що пов’язані з реалізацією прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, які не мають владних повноважень, а також юридичних осіб у відносинах з представниками виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та іншими суспільними утвореннями.

Немає такої сфери державного або суспільного життя, якої б не зачіпали питання адміністративно-правового регулювання. Нас оточує велика кількість правил, що визначають нашу поведінку у громадських місцях, закладах, транспорті тощо, які у більшості своїй також належать до цієї сфери правового регулювання.

До основних напрямів роботи Центру у сфері адміністративного права є дослідження: суспільних відносин, що виникають у зв’язку із забезпеченням суб’єктами публічної адміністрації прав і свобод та законних інтересів приватних осіб у процесі надання адміністративних послуг; діяльності державної служби;  адміністративно-правового стату субєктів владних повноважень.