Повернутися до списку лауреатів 

2009 р. – Елінор Остром

Елінор Остром (7.08.1933 р. – 12.06. 2012 р.) – американський економіст та політолог.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 2009 року «За дослідження в галузі економічного управління» (разом з В.Олівером).  Е.Остром стала першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію в галузі економічних наук.

Біографія. Елінор Остром народилася в м. Лос-Анджелес (штат Каліфорнія (США). Закінчила школу в Беверлі-Гіллз у 1951 р. Отримала звання бакалавра мистецтв з політології (1954), магістра мистецтв (1962) і доктора філософії (1965) Каліфорнійського університету. Професор університету Індіани (1974). Протягом 1974 – 1991 р. працювала професором політології Школи суспільних та соціально-екологічних відносин. В 1975 – 1976 роках була віце-президентом а в 1996 – 1997 роках – президентом Американської асоціації політичних наук. Також, протягом 1982 – 1984 років обиралася президентом міжнародного товариства суспільного вибору. З 1996 по 2006 р. Е.Остром була директором-засновником Центру досліджень різноманіття форм соціально-економічних інститутів.

Елінор Остром – лауреат премії Ф. Сейдмана (1997). У 1999 р. Остром була першою жінкою, яка отримала престижну премію Йогана Скайтте (Johan Skytte) в галузі політичних наук і в 2005 р. отримала премію Джеймса Медісона Американської асоціації політичних наук. Член Американської академії мистецтв і наук (2001), Національної академії наук США, почесний доктор Цюріхського, Мічиганського, Уппсальського, Макджильського, Берлінського й Університету МакГілл (м.Монреаль)  та інших університетів у різних країнах. У 2008 році вона отримала премію Вільяма Райкера в галузі політології і стала першою жінкою, що отримала цю премію. У 2009 році вона отримала премію за дослідження громадянської діяльності від коледжу імені Джонатана М. Тиша з питань громадянства та державної служби в Університеті Тафтса.

Напрями наукових досліджень : Ефективність використання ресурсів

Е. Остром розробила теорію інституційних механізмів, пов’язаних з ефективним управлінням і керуванням спільними ресурсами (СР). Вона оцінює ефективність дій місцевих громад в управлінні спільними ресурсами з управлінням держави. Наукові підходи Е.Остром дають можливість здійснювати управління природними ресурсами спільного користування як державою так і місцевими громадами. Вона заперечила спільну думку, що колективна власність погано управляється і, таким чином, повинна бути або регульована владою, або приватизована.

Е. Остром стверджує, що приватна власність нерідко призводить до надмірної експлуатації ресурсів та до відчуження громад від ресурсів спільного користування. А встановлені правила центральними органами влади досить часто слабо прив’язують до конкретних потреб на місцях та ігнорують думку безпосередніх користувачів ресурсів.

Вивчаючи численні приклади використання пасовищ, лісів, озер та інших природних ресурсів колективом, вона прийшла до висновку, що спільна власність досить добре управляється самими користувачами, які можуть створювати і забезпечувати дотримання правил, котрі пом’якшують можливість їх надмірної експлуатації. Управління природними ресурсами здійснюється громадами більш ефективно порівняно з державою або приватними власниками, щоб не вичерпати джерело ресурсу та вирішувати конфлікти інтересів.

Об’єктом аналізу виступали основні принципи побудови інституцій по керівництву спільними ресурсами протягом тривалого часу та засоби збереження  стимуляції учасників інвестувати час і зусилля в управління та керування їхніми спільними ресурсами. Основним висновком виступило твердження, що група осіб на місцях в ситуації взаємної залежності може організуватись і самокеруватись для тривалого отримання спільних вигід краще, аніж їм могли б запропонувати це робити органи центральної влади. Термін «спільний ресурс» використовувався для визначення природної або штучної ресурсної системи, яка є достатньо великою, аби зробити дорогим (але не неможливим) усунення потенційних вигодонабувачів від отримання вигод від її використання. Процес самоорганізації передбачає чітке визначення правил та меж вилучення чи використання ресурсів, відповідності між правилами присвоєння та місцевими умовами, визначення диференційованої відповідальності за порушення вироблених норм поведінки з окресленим механізмом вирішення конфліктних ситуацій і характером та правилами моніторингу поведінки користувачів спільних ресурсів. За дієвості і конструктивності використання місцевими громадами спільних ресурсів державні органи не повинні втручатися у процес самоорганізації населення у цій сфері. Водночас присвоювання, постачання, моніторинг, примусове виконання рішень, вирішення конфліктів та управлінська діяльність повинні бути організовані на декількох рівнях інституцій. Результатом балансу сил та інтересів стає те, що там, де особи дотримуються правил і здійснюють взаємний моніторинг, тенденції зміцнення інституційних механізмів та індивідуальні стратегії підсилюють одне одного таким чином, аби забезпечувати поведінку користувачів в рамках вироблених правил. Зміна усталених правил користування повинна здійснюватися за вирішальної участі користувачів спільних ресурсів, оскільки ніякий сильний зовнішній тиск не може спрямувати людей у напрямку позитивних рішень, у випадку коли попередні рішення були вироблені відносно замкнутим колективом, оскільки якщо люди знаходять правила, які працюють відносно добре, вони можуть мати мало мотивації для продовження затратного процесу пошуку правил, які будуть працювати ще краще. Водночас неприйняття правил користування спільними ресурсами, вироблених місцевими громадами, веде не лише до прискореного їх вичерпання та неефективного використання, а й сприяє посиленню корупції, коли присвоювачі спільних ресурсів, делеговані центральними органами, створюють свої власні місцеві інституції поза правовими рамками.

Практичне застосування теорії

Ідеї Е.Остром можуть бути використані в Україні в умовах здійснення децентралізації за рахунок вдосконалення діючого законодавства у сфері природокористування, розподілу земельних ресурсів (в тому числі й для проведення забудови чи зміни функціонального призначення землі) за рахунок широкого залучення представників територіальних громад до співробітництва із державними органами з метою впорядкування земельного кадастру та визначення функціонального призначення земельних ділянок для їх подальшої експлуатації.  

Нобелевська лекція

• Elinor  Ostrom. Prize lecture, december 8, 2009 by : Beyond Markets and states: Polycentric Governance of complex economic systems. Workshop in Political Theory and Policy Analysis, Indiana University, Bloomington, in 47408, and Center for the Study of Institutional Diversity, Arizona State University, Tempe, FZ, U.S.A. – P. 408 – 444. Режим доступу: [http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/2009/ostrom_lecture.pdf ]

Праці

• Crossing the Great Divide : Coproduction, Synergy, and Development [Electronic resourc[e[] / E. Ostrom. – Electronic text data // World Development. – 1996. – Vol. 24, № 6. – P. 1073 – 1087. Режим доступу:  http://era-mx.org/biblio/Ostrom_1996.pdf

• The value-added of laboratory experiments for the study of institutions and common-pool resources [Electronic resource] / E. Ostrom ; Workshop in Political Theory and Policy Analysis, Department of Political Science, Indiana University. – Electronic text data // Journal of Economic Behavior & Organization. – 2006. –Vol.61,issue2. – P.149 – 163.

• Остром   Е. Керування спільним. Еволюція інституцій колективної дії / Е. Остром ; [пер. з англ. Т. Монтян]. – К. : Наш час, 2012. – 399 с. Режим доступу: http://rabkrin.org.ua/mediawiki/index.php?title=%D0%9A%D0%95%D0%A0%D0%A3%D0%92%D0%90%D0%9D%D0%9D%D0%AF_%D0%A1%D0%9F%D0%86%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%98%D0%9C#mw-head
• Ostrom Elinor. Governing the Commons: The Evolution of Institutions for Collective Action / Elinor Ostrom. – Cambridge, UK: Cambridge University Press, 1990.
• Ostrom Elinor. Institutional incentives and sustainable development: infrastructure policies in perspective / Elinor Ostrom, Schroeder Larry, Wynne Susan. – Boulder: Westview Press, 1993.
• Ostrom Elinor. Rules, games, and common-pool resources / Elinor Ostrom, Walker James, Gardner Roy. Ann Arbor: University of Michigan Press, 1994.
• Ostrom Elinor. Trust and reciprocity: interdisciplinary lessons from experimental research / Elinor Ostrom, Walker James. – New York: Russell Sage Foundation, 2003.
• Ostrom Elinor. Understanding institutional diversity / Elinor Ostrom. – Princeton: Princeton University Press, 2005.
• Ostrom, Elinor. Linking the formal and informal economy: concepts and policies / Elinor Ostrom, Kanbur Ravi, Guha-Khasnobis, Basudeb. – Oxford: Oxford University Press, 2007..
• Ostrom, Elinor. Understanding knowledge as a commons: from theory to practice / Elinor Ostrom, Hess, Charlotte. – Cambridge, Massachusetts: MIT Press, 2007.
• Элинор Остром. Теория рационального выбора коллективного действия. Бихевиористский подход. Обращение президента Американской политологической ассоциации, 1997 г. (Перевод с англ. Э.Г. Зверевой) / Элинор Остром / Вопросы государственного и муниципального управления. 2010.  № 1. С. 5-52. Режим доступу : http://ecsocman.hse.ru/data/2011/11/28/1270195544/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BC%205-52.pdf
• Остром Э. Постановка задачи исследования институтов // Экономическая политика. 2009. № 6.C.89 – 110. (англ. Ostrom, Elinor. An agenda for the study of institutions /Public Choice.1986.Vol. 48, No. 1.P.3-26.) Режим доступу : http://ecsocman.hse.ru/data/2012/12/27/1251396453/7.pdf