Пані Оксана спочатку визначилася з бажаною для слухачів тематикою.

Вона не залишила жодне підняте на початку лекції питання без відповіді. Студенти КНТЕУ проявили себе не тільки як уважні слухачі, вони вступили в жвавий діалог з доповідачем й проявили себе як активна й обізнана молодь.

Виявилось, що молоде покоління турбують ті ж самі «дорослі питання». Аудиторія хотіла з перших вуст почути про економічну стратегію країни в цілому та чи існує на сьогодні саме довгострокова мета, стратегія на кшталт США, Німеччини та ін. Природньо, що багатьох цікавила ситуація на Сході України стосовно військових й мирного населення. Студенти хотіли співставити потреби в безпеці із закликами до політичного самоусвідомлення та особистісного вибору кожного, почути про інші актуальні питання сьогодення. Ну і звісно, що аудиторія хотіла почути і про особистий життєвий досвід та шлях політика: коли ще випаде така нагода?

Майбутній політик почала суміщати навчання й роботу досить рано, і такий підхід виявився продуктивним й цінним, адже це дало змогу зрозуміти, які знання отримувати надалі, чого не вистачає, а чого вже вдосталь у багажі знань.

Ідеєю й метою всього професійного шляху пані Оксани є зміна підходу до юридичної освіти й спеціалістів з права, створення нової філософії юристів, правовиків – тих, хто повинен захищати права людини

Також вона закликала не боятись змін й розповіла, як, спираючись на власний життєвий досвід, зібрати команду однодумців, розповіла, що розбіжності в поглядах -  це нормально. І, власне, на прикладах висловлювань самих студентів довела це. Погляди різні, проте мета одна: покращити життя в країні, стати по-справжньому незалежними і процвітаючими.

В аудиторії виникли справжні незаплановані дебати, стосовно того, з чого необхідно починати зміни: кожному особисто з себе чи все ж таки з тих, хто при владі.

Звісно, поговорили про АТО та економічну, законотворчу й інформаційні війни. Про те, що, аби зрозуміти теперішнє, потрібно не забувати історію (і, до речі, не таку й давню). Згадали неймовірні людські втрати українських громадян під час Першої та Другої світових воєн, зрозуміли, що наше невимовне багатство - це самі люди, талановиті й розумні, – ті, хто прагнуть гідного життя, не зважаючи на перепони й історичні негаразди.