В Україні близько 3 мільйонів людей – інваліди і ця цифра постійно зростає. Проблеми інвалідів схожі: вони стосуються освіти, працевлаштування, спілкування.

     Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, у тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

     Звісно, сучасне суспільство вже переймається проблемами інвалідів. Між тим ці люди особливо тягнуться до освіти і потребують нашої опіки. Тож нам усім разом потрібно усвідомити та переоцінити свою поведінку і ставлення, щоб інвалідам, яких обійшла доля, було затишно жити і навчатись з нами поруч. Саме тому, спеціально для інвалідів в КНТЕУ – в найбільшому навчальному корпусі облаштовані ліфти, сконструйовані пандуси, організовано дистанційне навчання, адже в університеті навчається більше 100 чоловік з особливими потребами і вони отримують вищу освіту на рівні з усіма студентами. 

     На долю цих людей випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Їх мужність та оптимізм – взірець для інших. Вони не вимагають до себе жалю. Вони пристосовуються як можуть. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне – можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Пам'ятаймо це, адже перед Богом ми всі рівні.