Сторона звинувачення, яку представляв Помаренко Олександр – запрошений гість з Національного університету театру і кіно імені Карпенка-Карого – видвинула своєрідні звинувачення, але і намагалась описати ситуації з комплексної точки зору. «Рання інквізиція, до свого оформлення у Священну канцелярію, є не тільки зрадником цілей заради яких була створена, але й зрадником ідеалів християнства. Забагато влади у руках певних людей призвели до хаотичного знищення всіх, до кого можна було дотягнутися — від вже хрещених іудеїв та маврів — до братів-християн з інших конфессій. І хоч пізніше вона повернулася до стану, у якому уявлялася при створенні — не можна забувати скільки шкоди завдали ікнвізитори кінця 15-го сторіччя не тільки авторитету власної релігії, а й усьому населенню земель, де вони діяли», - заявив Олександр.

За рання програшну позицію зайняли студенти ФМТМ Мельниченко Дмитро та Харченко Володимир, які від невтішного факту не втрачали ініціативи захистити в очах присутніх явище Інквізиції. У них знайшлися достойні аргументи, які базувалися на статистичних даних з папських архівів. «Інквізиція – це чітка державна структура, що відразу як з’явилась змогла навести порядок і стати справедливим юридичним інструментом у відстоюванні прав невинних, шляхом проведення чесного і справедливого суду. За свою історію Інквізиція виправдала 98% судимих, а до неї на вогнище відправлялись жінки просто за те, що мали зелені очі чи руде волосся», - основний тезис сторони захисту.

 Як підсумок, голова наукового клубу Лопуга Владислав зауважив, що Інквізиція, як юридичний інструмент підлягала повному керівництву вищих органів, які часто, в цілях своєї вигоди, використовували його проти закону і людської моралі. Так наприклад, папа Лев Х нацькував Інквізицію на славнозвісного Мартіна Лютера, бо той постійно згадував про корупційні схеми посадовця, з метою жити в своє задоволення – з розкішшю.

         На наступні заходи також запрошуються усі бажаючі!